Державні та народні свята

Остаточний прихід весни припадав на Благовіщення і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала. Відоме таке прислів’я – “До Благовіщення кам’яна весна”.

За народними віруваннями на Благовіщення Бог “благословляє всі рослини”, а тому вважалося великим гріхом виконувати будь-яку важливу роботу. На Благовіщення закінчується період, коли не можна було “рушити землі” – “ні копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме”. Українські селяни і дотепер дотримуються давнього звичаю – до Благовіщення не тільки не копають городів, але й не зводять тинів. 

З приходом і поширенням Християнства на Україні Благовіщення стало одним з 12 основних свят церковного календаря і набуло назви Благовіщення Пресвятої Богородиці. Як і багато інших церковних празників, це свято на клалося на старовинне народне свято Благовіщення і тепер інтерпретуються як християнське.

До Благовіщення майже ніколи не сіяли розсаду і навіть боялися випадково взяти насіння в руки. Говорили, що коли торкнутися . . . . .

30 березня. Теплого Олекси

Цього дня Православна церква святкує день преподобного Олексія, чоловіка Божого.

Теплий Олекса – так у народі називають день святого Олексія, чоловіка Божого.

Якщо в цей день тепла погода, то і весна буде теплою.

У цей день пасічники виставляють вулики на пасіку і просять, щоб бджоли приносили віск Господу на свічку, а людям мед для їжі. Вони також творять молитву святому Олексію, щоб той захищав бджіл від лиха та напасті всякої.

За стародавнім народним віруванням, невеличка пташка вівсянка вперше співає свою пісню в день . . . . .

Двадцять другого березня - день Великомучеників Севастійських, день Сорока мучеників, Сорок Святих, або день Усіх Святих, у народі "Сороки".

Вшановувані воїни були найкращою дружиною у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам Лікій був жорстоким гонителем християнства. За відмову зректись християнської віри 40 воїнів римського ХІІ легіону загинули у 320 році у коло міста Севастія (нині турецьке місто Сівас). В холодну і вітряну ніч їх завели в Севастійське озеро. За ніч воно вкрилося льодом. Аби підсилити муки, на березі затопили лазню. Один з воїнів не витримав страждань і вийшов з озера, але на порозі лазні упав замертво. Один з наглядачів, уражений мужністю воїнів, зі словами "І я — християнин!" зайшов у озеро. Їх знову стало сорок.

Пам'ять 40 мучеників відноситься до найшанованіших свят. У день їх пам'яті полегшується строгість Великого посту.

Добрі господині цього дня печуть сорок булок із медом у формі пташок. В різних регіонах України його іменували по-різному . . . . .

Християни східного обряду 15 лютого відзначають Стрітення Господнє - одне з 12 головних церковних свят.

Слово "стрітення" на старослов'янській мові означає "зустріч", а друге значення цього слова - "радість". Свято Стрітення Господнього було встановлено на честь зустрічі немовляти Христа з праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною. За старозавітним звичаєм на 40-й день після народження Ісуса батьки принесли свого первістка в Єрусалимський храм, щоб присвятити його Богу. Там його, згідно з Євангелієм, зустрів 360-літній старець Симеон, якому було провіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя, який з'явився на світ.

Взявши на руки Ісуса, Симеон Богоприємець заявив, що цей малюк стане Спасителем роду людського. Таким чином, Стрітення, або Принесення в храм, вважається знаковою зустріччю Старого та Нового Завіту і знайомством людства з новим Месією.

Також у Храмі до Марії і її сина підійшла 84-річна вдова, яку всі називали Анна-пророчиця. Глянувши на малюка, старенька так само визнала в ньому сина Божого і майбутнього Спасителя.

За даними церковних істориків . . . . .

Сію, вію, посіваю,
З Новим Роком Вас вітаю!
Сію щедро із долоні 
По долівці, по ослоні.
Засіваю Вашу хату
Будьте радісні й багаті!
Сію густо, перехресно 
На добробут людям чесним!
Промовляю з кожним кроком 
З Новим Щастям з Новим Роком!