Чарівний світ природи

Чому Земля виглядає тьмяною?

Читав обурення, що якість світлини 70-х значно краща, ніж свіжа. І що це за оптика така сучасна!? Інші з сумом: Вона ніби перестала сяяти і виглядає дуже тьмяно.

Я розумію, що ці два знімки не можна напряму порівнювати. Різні камери, різне світло, різні умови. І мова не про це. А про відчуття, яке вони передають. І тут починається цікаве. Бо те, що ми бачимо — дивно співпадає з тим, що показує наука.

За останні 20 років океани змінили колір на більш ніж половині своєї поверхні — приблизно 56%. Вони стають більш «зеленими».

Земля почала відбивати менше світла — приблизно на пів ватта на квадратний метр. Це небагато, але в масштабі планети — суттєво.

Тепліші океани → менше хмар → менше відбиття світла. Суша теж «зеленіє» — на 25–50% рослинних територій. Але це не зовсім про відновлення природи. Це ефект . . . . .

При виході євреїв з Єгипту янгол, який знищував єгипетських немовлят-первістків, побачивши кров великоднього жертовного ягняти на дверях єврейських домів, проходив повз них (сер. “песах”), не чіпаючи немовлят єврейських родини.

Великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. Зазвичай вів відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У перекладі з давньоєврейської мови “пасха” — “проходження повз, повбавлення”.

Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день. За переконанням православних віруючих, Великдень пов’язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра вад злом і світла над пітьмою. Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос — це істинний Спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. І цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей Святого Письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.

Божественній славі Сина Божого та величі світлого Великодня відповідає особлива . . . . .

КЛІМАТ ВОЛОГИХ ТРОПІЧНИХ ЛІСІВ.

 Цей клімат охоплює Амазонію, південно-східне узбережжя Бразилії, екваторіальну Африку, п—в Малакку, Великі Зондські й Філіпінські острови, Нову Гвінею, місцями Великі Антильські острови і східне узбережжя Мадагаскару. Території з вологими тропічними лісами не мають чітких широтних меж, інколи вони розміщені біля екватора, а інколи тягнуться на узбережжя до тропіків. Клімат характеризується постійно високою температурою і рясними опадами протягом всього року. Середня температура найхолоднішого місяця +20 °С, а найтеплішого 26...32 °С. Середньорічна температура - від 24 до 28 °С. .Річна амплітуда температури незначна, від 1 до 6 °С. Середня кількість опадів за рік становить 2500 - 4000 мм, а в окремих місцях і більше. Спостерігається два максимуми опадів, коли Сонце в полудень досягає зеніту, тобто в дні рівнодень, а в проміжні періоди опадів дещо менше. Опади мають зливовий характер і випадають завжди в другій половині дня. Велика кількість сонячної радіації, високі температури протягом усього року, велика вологість і рясні опади створюють дуже сприятливі кліматичні умови для рослинності, яка представлена вічнозеленими лісами з численними ліанами.

КЛІМАТ САВАН.

Савани /тропічні лісостепи з листопадними і вічнозеленими деревними породами і потужним трав'янистим покривом/ займають великі площі в Африці та південній Америці, зустрічаються в Центральній Америці, на Мадагаскарі, в Індостані, на півострові Індокитай, в Північній Австралії, на Гавайських островах. Клімат залежить від . . . . .

"Навіть після самого сильного дощу, завжди виходить веселка!"

Всі ми знаємо, веселка - це не просто гарне видовище, а й велика радість, вона піднімає настрій та змушує посміхатися.Веселка з найдавніших часів привертала пильну увагу людини. У Біблії вона фігурує в якості знамення, даного Богом на знак прощення і примирення з людьми. Англійський філософ і натураліст Роджер Бекон (близько 1214-1292) ретельно розглянув явище веселки у головному своєму творі «Велика праця». Він вважав, що кольори веселки являють собою суб'єктивне явище, викликане вологістю очей.Першу теорію веселки дав у 1637 році французький філософ і математик Рене Декарт (1596-1650). Більш точну теорію розробив у 1836 році англійський астроном Джордж Ері (1801-1892).Веселка виникає через те, що сонячне світло відчуває переломлення в крапельках води дощу або туману, які ширяють в атмосфері. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів (показник заломлення води для більш довгохвильового (червоного) світла менше, ніж для короткохвильового (фіолетового).Для спостерігача на землі веселка зазвичай виглядає як дуга, частина окружності, і чим вище точка зору спостерігача - тим веселка повніше (з гори або літака можна побачити і повну окружність). Центр дуги веселки знаходиться . . . . .

Самі незвичайні опади

Чере́мош (пол. Czeremosz, рум. Ceremuş) — річка в Українських Карпатах, на Буковині і на Гуцульщині. Права, найбільша притока Пруту (басейн Дунаю).
Довжина 80 км, площа водозбірного басейну 2 650 км². Загальний перепад висот 280 м. Похил річки 3,3 м/км.

Утворюється злиттям Чорного Черемошу (87 км, сточище — 856 км²) і Білого Черемошу (80 км, сточище — 606 км²) біля села Устеріки. Тече на межі Івано-Франківської області (Верховинський, Косівський, Снятинський райони) та Чернівецької області (Путильський, Вижницький, Кіцманський райони). Черемош впадає до Пруту біля селища Неполоківці.
Гідрологічний режимЖивлення мішане з перевагою дощового. Льодостав нестійкий; льодові утворення («забереги») з середини грудня, очищення від криги — з 2-ї половини лютого до середини березня. Має бурхливий паводок від танення снігів у горах навесні й на початку літа. Рівень води при цьому може підвищуватися до 2 м. Часто протягом більшої частини року спостерігаються короткі паводки зі швидким підйомом і падінням рівня води, залежні від інтенсивності випадання дощів у літній період. Щорічно кількість паводків сягає 10—16. Середня витрата води нижче злиття Чорного і Білого Черемошів 26,6 м³/с, у гирлі 33,2 м³/с. Гідрологічні пости біля с. Устеріки (з 1928) та смт Кути (з 1927).
Верхня течія

Черемош у верхній течії має гірський характер (мальовничий пролом через Покутсько-Буковинські Карпати) впродовж 33 км лежить у вузькій звивистій гірській долині (завширшки 80—300 м) з дуже стрімкими схилами, вкритими лісами, вище яких — полонини. Заплава двостороння, переважною завширшки 60—120 м (найбільша — 500 м). Річище звивисте, завширшки . . . . .