Все про все ...

Топоніміка

Опубліковано admin чт, 20 червня 2024р.

Топоніміка - це наука, що займається вивченням географічних назв, зокрема їхнім походженням, розвитком та вимовою. Незважаючи на те, що топоніміка вивчає географічні назви, це все ж таки не географічна наука. Головний напрямок застосування топомінічних знань - це історичне та географічне краєзнавство, лінгвістика, мовознавство, тощо.

В сучасних умовах топоніміка України набула особливого значення. Пояснення походження назв населених пунктів України є своєрідною зброєю у боротьбі з окупантом, оскільки дає можливість пояснити і мовні традиції рідної мови, і самобутність української мови, яка панувала на українських землях до періоду захоплення іншими державами. Вивчення топоміки України дозволяє подивитися на розвиток мови та культури із зовсім іншого боку. Вивчаючи топоніміку України ми можемо нарешті відійдти від шаблонного радянського пояснення багатьох різноманітних географічних назв. Особливо це стосується умов, коли Україна автивно повертає історичні назви, і відмовляється від радянських та імперіалістичних назв.

Топоніми - це назви географічних об'єктів. Їх умовно поділяють на кілька груп:

гідроніми (назви поверхневих вод);
ороніми (назви гір);
ойконіми (назви населених пунктів).

Особливе місце у вивченні топоміки України займає саме вивчення і тлумачення ойконімів, оскільки в походженні назв деяких населених пунктів не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Умовно всі ойконіми поділяють на . . . . .

Шелехівське озеро

Опубліковано admin вт, 11 червня 2024р.

ШЕЛЕХІВСЬКЕ ОЗЕРО - ОЗЕРО В УКРАЇНІ, гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ. Розташоване серед лісового масиву, на північ від села Межиріч, що на південний захід від міста Сум. Озеро має давню історію і безліч легенд про його походження. На думку вчених, воно утворилося ще в часи льодовикового періоду. Величезні зрушення гори загородили дорогу талим водам і створили

крижану водну гущавину площею в 7 гектарів. Вода в озері прозора, чиста.

Озеро увійшло в історію краю. Саме тут, у середині XVII cтоліття, з'явилися козаки-переселенці з Правобережжя на чолі з сотником Селеховським ( від нього і походить назва озера), щоб заснувати місто-фортецю Межиріч, яка потім стане одним із центрів українського гончарства.

З висоти пташиного польоту . . . . .

Горіх волоський

Опубліковано admin вт, 04 червня 2024р.

ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ, також горіх грецький (Juglans regiа L.)

Назва походить від назви Волощини (Молдова ), звідки він, ймовірно, поширився на Україну. Батьківщиною волоського ( грецького ) горіха є територія від східної Туреччини й Лівану до північно- західної Індії. Пліній у своїй "Naturalis historia" повідомляє, що греки привезли це дерево до Європи в Vll - V століттях до н.е. Нині вид широко культивується у помірних регіонах світу.

Горіх волоський - високе дерево ( до 30- 35 м ) заввишки родини горіхових (Juglandaceae ) з кулеподібною, розлогою кроною. Стовбур товстий і гіллястий, вкритий ясно-сірою корою з поздовжніми тріщинами. Листки великі, чергові, непарноперисті з 7-11 листочками, які при розтиранні мають приємний характерний запах. Квітки одностатеві, рослина однодомна, роздільностатева - на одному дереві є окремо чоловічі й окремо жіночі квітки. Цвіте у квітні - травні. Плід - несправжня кістянка, округлої або яйцеподібної форми, зверху покрита . . . . .

Бразилія

Опубліковано admin ср, 29 травня 2024р.

ГЕОГРАФІЯ БРАЗИЛІЇ

Географічне положення

Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гаяною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі й сході омивається водами Атлантичного океану. Довжина узбережжя — 7491 км. Територія — 8511,996 тис. км²., що становить 5,7 % від усього суходолу світу. Бразилія — п'ята за величиною країна світу (після Росії, Китаю, Канади та США).

Рельєф

Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина (Амазонія) — глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського нагір'я (висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені вздовж державного кордону крутими урвищами гірських ланцюгів Серра-ду-Імері (найвища вершина — Піку-да-Небліна — 2994 м), Серра-Паріма і Серра-Пакарайма (найвища вершина — гора Рорайма — 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське нагір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші сягають висоти до 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжа . . . . .

Бразилія

географія Бразилії

Очерет

Опубліковано admin ср, 15 травня 2024р.

Очерет ( Phragmites ) Рід багаторічних трав'янистих рослин родини тонконогових.

Очерет звичайний ( Phragmites australis ) Міжнародна назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає "огорожа".

Видова назва утворена від латинського слова, що означає "південний". Рослина з довгим товстим кореневищем і тонкими, дуже гнучкими високими стеблами - від 2 - 4 м і вище. Під час сильного вітру листки обертаються навколо стебла разом з піхвою у напрямі вітру: поверхня стебла і піхви гладенька, і вони можуть легко пересуватися одне по одному. Ось чому листки не розриваються навіть під час сильних ураганів. Дрібні квітки мають звичайну для всіх злаків будову, зібрані у великі пониклі волоті темно - бурого кольору, з фіолетовим відтінком. Від основи більшості квіток відходять волоски, які надають суцвіттю своєрідного вигляду. Плід - зернівка. Цвіте в червні- липні. Росте на мілководдям і по берегах озер, ставків, річок з повільною течією, у заводях, старицях, плавнях, на заболочених місцях, у прісних і солонуватих водоймах по всій Україні; утворює великі зарості у пониззях Дніпра, Дунаю, Дністра. Очерет витримує велике . . . . .

очерет

Михайлівський Золотоверхий собор у Києві

Опубліковано admin сб, 04 травня 2024р.

Михайлівський Золотоверхий собор у Києві є одним із символів столиці України, історія якого переповідає не лише буремні події Києва, але й усієї України. Він став своєрідною книгою історії столиці, і німим свідком усього, що пережив Київ за свої майже 1600 років історії.

Це один із найдавніших храмів у Європі. Його спорудження припало на період правління онука Ярослава Мудрого Святополка ІІ Ізяславича. Тривало спорудження лише 5 років (1108-1113 роки). Темпи як для того часу були вражаючі. Це свідчило про те, що будівництво храму мало належне фінансування. Під час нашестя монголів у 1240-1241 роках Михайлівський Золотоверхий собор був частково розграбований, але зберігся. В кінці ХV століття був повністю відбудований, і розбудований. Вже в середині ХVI століття він став одним із найвеличніших храмів України. З 1620 року - центр Київської метрополії, і один із центрів європейського православ'я.

У 1934 році більшовики вирішили знищити храм після того, як перенесли столицю більшовицької України з Харкова до Києва. Після тривалих дискусій у наукових колах храм таки було підірвано в 1937 році. Підтримку знесенню храму висловив навіть Олександр Довженко, який став антигероєм у даному питанні. Це була одна із найбільших втрат в історії української культури та архітектури, адже на момент знесення храму було понад 800 років. На місці знесеного храму планувалося побудувати величезний комплекс урядових будівель, однак Друга світова війна завадила більшовикам . . . . .

Михайлівський Золотоверхий собор

Земля і люди

Опубліковано admin нд, 28 квітня 2024р.

Земля і люди

Цей супутниковий знімок одного із найбільших поселень світу наглядно демонструє той серйозний натиск на географічну оболонку з боку людської популяції. Жоден інший біологічний вид не має такого сильного натиску на природне середовище, і у Всесвітній день Землі, який у всьому світі відзначають завтра, є лише приводом поговорити про цей колосальний вплив, і вкотре пожуритися через наслідки такого впливу.

Лагос є найбільш густонаселеним містом Нігерії, і другим за кількістю жителів населеним пунктом Африки. Саме так, "населеним пунктом", адже назвати його містом, чи "магаполісом" м'яко кажучи язик не повертається. І справа навіть не у його грандіозних розмірах, а в тому, що собою являє Лагос, адже місто є типовим прикладом наявності псевдоурбанізації, або так званої "хибної урбанізації", коли місто зростає не у висоту, а в ширину, однак мешканці так і не стали вести міський спосіб життя. Мільйони людей що мешкають у Лагосі ведуть звичайний сільський спосіб життя, проживають в одноповерхових нетрях, без доступу типових для міста благ цивілізації, таких як водогін, телефонний зв'язок чи електроенергія. Про "Всесвітню павутину" годі й казати... Однак погляньте на інше: таке місто "зжерло" сотні . . . . .

земля

люди

всесвітній день Землі